ТРИБУНА ДЕПУТАТА

Чи траплялися у вашому житті дива?

Лариса Соколовська, «Черкаський край», №101, 18 грудня 2015 року

Пісні про святого Миколу належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з яких є «Ой хто, хто Миколая любить». У році ми святкуємо два Миколи — 19 грудня і 22 травня. То чи про одну й ту ж особу йдеться? Так, це була одна людина. Зимове свято — день, коли ми вшановуємо святого з древніх часів (народився він близько 275 року, там же, на території сучасної Туреччини, служив єпископом), а в травні — день перенесення його мощей у XI столітті (сарацини й мусульмани могли захопити його поховання в Мирах Лікійських, тож християни перевезли мощі святого в місто Барі, що в Італії).Хто він для християн? Про що його можна просити, адже святі отці — ходатаї за нас перед Богом? Він — чудотворець, будівничий церкви Христової і після своєї фізичної смерті. І великий помічник людському роду. Святий Микола — захисник на водах, у подорожах, опікується воїнами, допомагає бідним у скруті. Покровитель дітей, студентів.Напередодні дня святого Миколая ми поцікавилися у знаних людей на Черкащині: чи вірите ви в чудо? Чи траплялося воно у вашому житті?

Володимир Коломієць,
депутат обласної ради («БПП «Солідарність»):


— Для мене було чудом те, що коли я пішов з посади головного податківця області, до мене всі люди, яких я поважав, з якими йшов по життю, стикався по роботі, вирішував їхні питання, важливі для міста, області, сьогодні вітаються. Це мені приємно. Попри наелектризованість суспільства, люди пам’ятають добро. Це, мабуть, головне в житті. Це, мабуть, і врятує наше суспільство.

Валентина Коваленко,
письменниця, депутат обласної ради, позафракційна:


— За радянського часу Миколи ж не святкували. А це наше давнє українське свято. Промовте це: «ні — кола», «ни — кола». Немає річного кола, кінець року. А «коло — да» (коляда) — це вже нове річне коло починається. Тому для нас, українців, насправді від 22 грудня починається наш український новий рік. Ще до середини ХХ століття — хоч би й найбільша завірюха була, але всі знали, що на Миколи наші родичі в гості прийдуть із сусіднього села, по найбільших заметах. Зараз я вивчаю свій родовід, дійшла до десятого коліна для своєї внучки Оріяни. Це диво відкриття.

Митрополит Черкаський і Чигиринський УПЦ КП владика Іоан:

— Дивують нас усі явища, які ми не можемо пояснити. А чудо — це звершена кимось надприродна дія. Вона здійснена для того, щоб нас сподвигнути до чогось. Микола Чудотворець по смерті батьків одержав великий спадок. І вирішив його роздарувати. Це була його християнська дія, хоч обдарованим вона могла видатися дивом. Але чудеса звершалися потім, після смерті святого Миколи. Він допомагає людям, отримавши божу благодать.

Свідками чуда ми стаємо, якщо, скажімо, замироточила чи оновилася ікона (це у нас було багато разів у храмах). Чи навіть закровоточила — як у Святоіллінській церкві в Суботові це сталося з трьома образами. Ймовірно, це нам попередження про те, що нас чекають якісь події, можливо, скорботні, але Господь буде з нами. Такі чуда навчають нас премудрості спасіння.

Володимир Лашкул,
гендиректор футбольного клубу «Черкаський Дніпро», депутат обласної ради:


— За великим рахунком, увесь наш Всесвіт — суцільне диво. Люди, яких ми зустрічаємо на певних етапах життя, події, що ведуть нас до нових звершень, помилки, яких ми припускаємося, та, виправляючи їх, завжди отримуємо щось більше. Хіба не дива? Та й у футболі іноді саме дивом здаються перемоги й поразки улюблених команд, забиті голи, ті чи інші технічні прийоми володіння м’ячем, що демонструють зірки футболу.
З приводу див у моєму житті, думаю, вони траплялися і трапляються досить часто. Останнє диво — поведінка деяких депутатів і місцевих політиків під час перших двох пленарних засідань сесії Черкаської обласної ради...

Мудрі кажуть, якщо хочеш, щоб заповітне збулося, — тримай його глибоко в серці й не ділися, поки не втілиш. Я намагаюся притримуватися цього правила. Та вам скажу, що моя мрія тісно пов’язана з розвитком Черкащини, її спортивного майбутнього.

Юрій Ботнар,
депутат облради (Всеукраїнське об’єднання «Свобода»):


— Святий Миколай — це і є той, кого московсько-радянська традиція замістила Дідом Морозом. Наш Миколай несе добро, а не морози. Святий Миколай — той, хто опікується дітьми. І до, і після цього дня треба опікуватися дітьми. У дива я вірю. Найбільше — це наше народ¬ження. Я часто стикаюся з їх проявами. Хіба не чудо, коли на передовій (в АТО я поїхав, щоб відчути, чи я зможу це витримати) міна не потрапила в мій окоп?

Анатолій Яріш,
депутат обласної ради («БПП «Солідарність»):

— Диво… Це коли добро повертається сторицею. Якось, років сім тому, увечері 31 грудня я стояв у черзі в супермаркеті. Одній бабусі бракувало 27 гривень, щоб оплатити продукти (хоч вона і взяла всього лише гривень на 40). Бабуся заметушилася: ох, я ж хотіла олів’є собі зробити, хоч на Новий рік покуштувати… Я вирішив додати ті кошти, яких не вистачало. А приблизно через півроку у мене була ситуація, коли мені потрібна була немала сума коштів. І вони прийшли як нізвідки: товариші, знайомі почали пропонувати — ось, візьми, потім віддаси.

Станіслав Овчаренко,
депутат облради (ВО «Батьківщина»):


— Мене дивує одна закономірність, пов’язана в моєму житті з числом 13. Для мене воно принаймні поки що було щасливим. Я народився 13 березня. Навчався в школі №13 м.Черкаси. Жив у будинку №13. Уперше був обраний заступником міського голови 13 квітня. Номер автомобіля містить число 13, і номер гаража, як ви вже здогадались, 13…

Олександр Федорук,
головний лікар КЗ «Третя черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», депутат облради:

— Мені чудо траплялося, це випадки, в основному пов’язані з моєю професією. Часом у безвиході щось ніби приходило і мені допомагало. Такі моменти змінюють ставлення до життя.

Друкувати   Версія для друку