ТРИБУНА ДЕПУТАТА

Депутат обласної ради Петро Душейко: «Не хочу відповідати перед жодною з партій – лише перед людьми…»

Неля Раїна «Нова доба», №61, 4 серпня 2009 року

З депутатом Черкаської обласної ради Петром Душейком зустрічаємося в останній четвер місяця. Цього дня він проводить особистий прийом громадян, і щоразу відвідувачів лише більшає – у 2008-2009 році по допомогу звернулося 650 осіб! Самі присутні пояснюють: йдуть, бо ж Петро Григорович не відмовляє нікому…

– Петре Григоровичу, з якими проблемами до вас звертаються, чи завжди маєте змогу допомогти?

– Проблеми різні… Найчастіше просять виділити кошти на лікування рідних. Нерідко люди порушують і питання конфліктів з владою, проблеми земельних відносин, господарської діяльності чи газифікації сіл. Що ж до важелів впливу, то їх зараз у мене як у депутата обласної ради практично немає. Звісно, лишається право подавати депутатські запити та звернення до різних інстанцій… Ці структури, у свою чергу, зобов’язані відповідати, проте це ще не означає, що повинні допомогти. Тому часто доводиться використовувати особисті контакти та зв’язки. Зарадити ж більшості проблем лише за допомогою депутатських повноважень нині не можливо.

– Як часто люди порушують проблему безробіття?

– Питання безробіття в області стоїть гостро. І це, як не прикро, здебільшого штучна проблема. Узяти хоча б інвесторів – на величезних площах у десяток тисяч гектарів у них подекуди працює по 30-50 осіб… Тобто, процес автоматизований до такої міри, що робочі руки стають просто непотрібні. Гадаю, не в нашому становищі захоплюватися надвисокою ефективністю, адже тим самим ми залишаємо за бортом самих селян. Інший аспект проблеми – наша безмозка державна влада, яка не контролює ситуації. Безробітним лише одного району виплачується допомога в розмірі близько 15-20 мільйонів гривень! Ці гроші влада віддає просто так, у той час як села й міста потопають у смітті, заростають бур’янами… Принаймні такі проблеми можна було б вирішити за рахунок громадських робіт. І законодавстовом це передбачено.

– Дня на місяць вистачає, аби вислухати всіх, хто приходить на прийом?

– Сьогодні офіційний прийом, проте є й неофіційні. Люди йдуть зі своєю бідою і їм не скажеш: «Не прийомний день». Тим більше, що згідно з інформацією, яку маю, черкасцям нині просто немає до кого звертатися – депутати обласної та районних рад проводять мало прийомів виборців. Мене це дуже непокоїть… Змінити щось можна було б, якби ми повернулися від пропорційної до мажоритарної системи у виборах до органів місцевого самоврядування. Тривалий час вона функціонувала й давала результати, адже кожна громада, район мали власного представника. Наприклад, коли я був закріплений лише за Чорнобаївщиною, виїздив на прийоми безпосередньо до сіл, і це було значно ефективніше! Гадаю, якби такі зміни було внесено, я б погодився бути депутатом і надалі. Нині ж не хочу відповідати перед жодною із партій – лише перед людьми.

– Нині багато розмов навколо змін до Конституції…

– Конституцію не можна змінювати під конкретних політичну ситуацію чи політка. Це абсурд. Найдоцільніше було б повернути Основний закон, прийнятий 1996 року. Можливо, й ця Конституція не була ідеальна. Зате була продумана – два роки над нею працювала конституційна комісія. Зміни ж 2004 були політичним компромісом і помилкою з усіх питань, які було змінено, нині виникають проблеми. Зокрема, нам конче необхідно повернутися до попереднього закону про місцеве самоврядування та закону про вибори до його органів. Адже державна влада не може займатися такими дрібницями, як установлення меж чи освітлення вулиць! Місцеве самоврядування слід відділити від держави, і, що важливо, формуватися воно повинно не на партійній основі. Кожна громада повинна мати власного представника у владі, який зможе відстоювати її інтереси. Усе це було чітко виписано в законі, однак біда в тім, що нині до законодавства вносять зміни, які не мають жодної користі чи сенсу.

– А зміни системи оподаткування підтримуєте?

– Багато хто на цьому спекулює. Зокрема, політична сила БЮТ пропонує створити більше 12000 бюджетів і фінансувати села зі столиці, оскільки на рівні області та району вони втрачають кошти. Це просто виборчий піар! Уявіть, скільки чиновників доведеться посадити у Кабміні, аби контролювати процес, а якщо у витрати на утримання апарату закладати ще й відрядження, то коштів у селах точно не побільшає! Я пропонував би встановити чітку нормативну базу відрахувань. Зокрема, визначити податки, які були б місцевими й усі кошти від яких надходили безпосередньо в бюджет села, селища чи міста. Ця система не потребує радикальних змін, а тому працювала б ефективніше, ніж будь-яка інша.

Друкувати   Версія для друку